Після поразок початку XVII ст. розпочались спроби модернізації війська у Московському царстві. Зокрема за участі польської шляхти 1654 було створено формації з тисячі крилатих гусар, які через недостатній вишкіл, озброєння за рік були розпущені. На 1679 було сформовано новий полк з 465 гусар.

Після битви під Віднем було сформовано полк гусар в Австрії (1688), Франції (1693), Англії (1806), як підрозділи легкої кавалерії. Вони використовувались для розвідки, бойової сторожі, рейдів в тил ворога, захисту флангів військ, у авангардних і арєргардних боях.

Після приєднання до Московського царства Лівобережної України там почалось з 1720-х років створення формувань гусар з сербів-втікачів, козаків, валахів, угорців. Катерина ІІ 1761 реформувала 12 полків Лівобережної і Слобідської України у полки легкої кавалерії. Після поділу Речі Посполитої на українських землях, що відійшли до Російської імперії, з 1787 розпочалось формування з козацьких сотень полків гусар. На 1812 рік існували гусарські полки: Єлизаветградський, Ізюмський, Сумський, Олександрійський, Охтирський, Маріупольський, Лубенський, Ольвіопольський, Павлоградський, частину яких згодом вивели за межі України. Гусарські полки 1882 були реформовані у драгунські крім двох лейб-гвардійських. Після поразки у війні з Японією для відродження легенди про велику армію 1907 було відновлено 18 полків гусар з мундирами 1870-х років.

Уніформу європейських гусарів XVIII-ХІХ ст. зазвичай складали: доломан (короткий гаптований мундир, обшитий овечим хутром), рейтузи (щільно обтягуючі гаптовані штани), ментик (обшита хутром пелеринка), ківер або високе чако (високий циліндричний головний убір з козирком), чоботи.

Характерними для польських крилатих гусарів кінця ХVI-ХVIІ ст. були обладунки з крилами, від чого їх називали крилатими гусарами. Призначення, спосіб кріплення крил на сьогодні достовірно невідомі.