Гаста (від «лат. Hasta») — давньоримський, а спочатку сабинський спис. Значення назви, як і ряду інших видів римської зброї, в різні періоди було різним.

Римський поет III ст. до н. е. Енній згадує гасту у її загальнопоширеному значенні — як метальну зброю, від якої отримали свою назву гастати, хоча спис Тріарія теж називалося «hasta». Але до часу Полібія гастатами були озброєні вже Триарії, назва яких теж є неоднозначною. Під Гастою («hasta velitaris») розумівся також дротик легкої піхоти. Позбавлення солдатів гаст означало їх розжалування у веліти. На сьогоднішній день вважається, що спочатку римляни були озброєні важкими ударними списами, які мабуть і були власне Гаста, а пізніше стали переозброюватися легкими метальними (пілумами, гезами та ін) — спочатку гастати у IV або III ст. до н. е., потім принципи до кінця III ст. і тріарії у кінці II або на початку I ст. до н. е.

Феціали символічно кидали закривавлену Гасту на ворожу територію для оголошення війни. Особлива Гаста без наконечника («hasta pura» — букв. «Чиста») в ранню епоху була римською бойовою нагородою, присуджувалась також пріміпілам після завершення служби. Була ще «celibaris hasta» — спис, яким був вражений переможений гладіатор, що використовувалося, як повідомляє Овідій, за традицією для обрізання волосся нареченої. На громадських торгах встромлена в землю Гаста символічно оголошувала початок угод («subhastationes») і також за звичаєм стояла перед судом центумвірів («hasta centumviralis»).